Музей в центрі Києва, що спорожнів через війну: всі роботи сховані в більш безпечних місцях, ніж столиця України. Десятки музичних інструментів – традиційних і дивних, десятки голосів. Тринадцять музейних залів, актори, що ходять поміж глядачами й глядачі, які можуть зазирнути в ноти контрабасисту. Подекуди зовсім темно, іноді світло б’є прямо в очі. Все змінюється. Але ж безперервно звучить музика.
Це все відбувається на фоні ядерної небезпеки та анексії росією чотирьох областей України.
1 та 2 жовтня відбувся прем’єрний показ сучасної опери “Genesis”: п’ять годин про створення світу. Майданчиком став художній музей Ханенків. Вже більше ніж пів року мистецька інституція шукає нові підходи та можливості переосмислення власного простору у воєнний час.
Опера “Genesis”:
- 5 годин
- 13 залів музею в Києві
- 10 артистів
- 1 контрабас
- 2 віолончелі
- 1 альт
- 1 скрипка
- 1 труба
- 1 валторна
- 1 туба
- Багато ударних
Створили оперу композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко, а організувала лабораторія сучасної опери Opera Aperta.
Роман Григорів та Ілля Разумейко є засновниками лабораторії сучасної опери Opera Aperta. Також Роман – музичний керівник Національного президентського оркестру України, а Ілля – докторант програми Artistic Research Center Віденського університету музики та перформативних мистецтв.
Спільні роботи композиторів – опери Chornobyldorf та IYOV – увійшли в топ світових музично-театральних перформансів Music Theater Now та були представлені на провідних фестивалях сучасної опери в Європі та США. Навесні цього року артисти презентували Chornobyldorf у Роттердамі та Відні, далі заплановані покази у Вільнюсі, Мілані, Хаддерсфілді.
Роботу над створенням опери “Genesis” композитори розпочали у липні. В основі її лібрето лежать різні варіації книги Буття та античний міф про Орфея. В описі наголошено, не просто на семи днях творення світу, а на постійній повторюваності цієї історії.
Глядачі можуть вільно та за власним бажанням переміщуватись із зали в залу таким чином створюючи власну драматургію твору. Обмежує лиш архітектурне самого музею. І так простір стає співтворцем події.
“Останні три роки нам дуже пощастило з київськими локаціями, – розповідає Роман Григорів. – Chornobyldorf ми створювали у «Мистецькому арсеналі», Opera Lingua – у бібліотеці імені Вернадського. В цьому сезоні певну трилогію з попередніми локаціями утворює простір Музею Ханенків. Він розташований поруч із нашою студією на базі Спілки композиторів. Будинок Ханенків ніби сам обрав нас для створення GENESIS. Кожен сезон певний простір, його архітектура та історія стають для нас розширеною сценографією, місцем, яке надихає на пошук нового оперного формату”.
В кожному із залів відбувається інакша дія, музиканти й актори так само переміщуються приміщенням поруч з глядачами, від чого створюється враження повного занурення в мистецький простір. Дехто з глядачів сідає на підлогу (адже стільців не передбачено) та уважно спостерігає за творенням музики не десь далеко на сцені, а прямо перед очима. Хтось навпаки закриває очі, поринувши в власний світ, слухаючи музику. Але в будь-який момент ти можеш змінити точку споглядання та своє місце в просторі.
Повна тривалість опери п’ять годин, протягом цього часу можна вільно піти й повернутись аж до самого завершення.
Переміщуючись кімнатами, намагаєшся не пропустити, вловити зміни, які відбулись. Не втратити ниточку, яка зв’язує всі ці дійства в єдине ціле. В кожному залі різні інсталяції, музичних інструментів безліч, особливо барабанів. Акторів і музикантів більш ніж як зо два десятки й кожен з них щось робить, змінює роль. Все рухається, повільно чи швидко, але безперервно. Час від часу застигаєш і відчуваєш себе ніби в ожилій картині Босха.
“Перші пів години ми ходили по залах і пробували почати розуміти, бо навколо якісь звуки, люди, інсталяції. Що воно? Навіщо? Що автор цим хотів сказати? Ти противишся такому виходу із зони комфорту, бо хочеться стільця і сцени, звичних речей.
Потім ти не розумієш, як потрапляєш у вир подій, які ти не можеш пояснити логікою, але віддаєшся хвилям різних емоцій і в голові малюєш власні історії того, що відбувається… і розумієш, що воно все було того варте.” – ділиться враженнями глядачка опери.
В кожному з просторів створюється своя реальність, які нашаровуються одна на одну. І це перегукується з тим, як і в “реальній реальності” – в житті, ми знаходимось одночасно в декількох світах, які перетинаються один з одним утворюючи подекуди незбагненні візерунки.
Під час опери “Genesis” кожен творить власну історію.
“Музичні інструменти, тіні міфічних персонажів та голоси поступово заповнюють галереї та сходи палаццо, для того, щоб зіграти містерію книги Буття – сім днів створення світу, що нескінченно повторюються…
…блукаючи лабіринтами спогадів та звукових ландшафтів, крізь які можна потрапити в будь-який інший музей або театр світу, глядач створює власну драматургію опери, сповільнюючи час та деконструюючи історію.” (з опису події)
