З шостого по дев’яте жовтня в рамках фестивалю організованого Goethe-Institut in Exile українські митці презентували програму «BERLIN UA»
Це українська мистецька програма від фестивалю сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST та центру сучасного мистецтва “ДАХ” (Київ). Ця програма є частиною фестивалю, що зосереджений на перформансах, кінопоказах, читаннях, концертах, дискусіях, воркшопах та нетворкінгових заходах. Локацією для її проведення стане Kunsthaus ACUD у Берліні.
Спеціальна подія-відкриття «ALARM».
Перформативна звукова інсталяція, що відтворює звуки повітряної тривоги, вибухи, які лунають по всій Україні після початку повномасштабного вторгнення вже понад пів року.
Як діяти, коли життю загрожує реальна небезпека і ти не знаєш, у яку секунду все може зупинитися? Українці живуть в такому стані вже багато місяців. Але як пояснити цей стан європейському глядачеві?
Саунд-дизайнерка Яна Шлябанська та актори перформансу “ALARM” спробували передати цей стан. Емоції людей, які на собі це відчули та продовжують відчувати: розгубленість, страх, відчай, втрату… І, можливо, на декілька хвилин задуматися про те, як це — продовжувати святкувати життя та чинити опір, коли щодня земля вислизає з-під ніг.
Важливою стала розмова після – з режисером, засновником ЦСМ “ДАХ” та фестивалю ГОГОЛЬFEST Владиславом Троїцьким.
НІЧ В БОМБОСХОВИЩІ
Ніч у бомбосховищі – це 7-годинний перформанс-інсталяція, що відбувається під живу музику, спеціальну звукову інсталяцію та реальні історії свідків повномасштабного вторгнення росії в Україну. Глядачі на кілька годин переносяться в Україну, де кожного дня люди змушені перебувати у підвалах та бомбосховищах, ховаючись від вибухів. Для когось ці місця вже стали новим домом, бо їхні справжні домівки зруйновані через російську агресію. Глядачі лежачи на матрацах і, перебуваючи десь між сном та реальністю, стали активними учасниками дійства, в якому оживуть документальні кадри, що розповідають про реальну війну та особисті трагедії.
Один із майданчиків — це фестивальний простір, де відчувається дух життя, любові, прагнень і мрій, де панує радість, а інший простір — це бомбосховище, де життя зупиняється або стає максимально тихим, усі звуки та слова відчуваються гостріше та сильніше. Протягом усієї вистави глядач змінює простори та переходить із життя [фестивальний простір] у місце укриття [бомбосховище]. Контент, який відбувався у кожному із просторів, доповнюватиме атмосферу музикою, текстами, звуками та перформативною складовою.
Звукова інсталяція – одна з основних наповнень події: спеціально створена композиторкою, яка намагалася поєднати звуки повітряної тривоги та вибухів, які вже більше пів року лунають в Україні, перериваються криками, плачем та текстами щоденників, які озвучують четверо акторів ЦСМ ДАХ, що перебувають у сховищі разом з глядачами.
Глядачі розуміють, що тут вони у безпеці, але за кілька тисяч кілометрів від них такі ж люди сидять в такому ж бомбосховищі, але справжньому.
Також в програмі були представлені:
- камерна опера “СТУС”
- відеоінсталяції “Alambari”, “Ренесанс” (за мотивами сонетів Шекспіра та текстами Влада Троїцького); “Структури війни” та “Живі й ті, хто несе смерть Собою, собі” Олени Шикіної про різний досвід війни; “Як ти” Павла Сірка про емоційний досвід війни
- фоторепортажі з війни від українських фотографів Олександра Глядєлова та Максима Дондюка
